Безпартійний
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Безпартійний — який не є членом партії; політичний термін, що позначає людину, яка не перебуває ні в якій політичній партії.
Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2014) |
Вираз набув широкого поширення в СРСР. Це пов'язано з тим, що партійна приналежність часто була одним з пунктів у різних анкетах, і слово «безпартійний» вживалося для позначення осіб, які не перебували в КПРС або ВЛКСМ.
У пізню сталінську епоху, наприклад, вибори депутатів до Рад були загальними, прямими, рівними при таємному голосуванні, однак, безальтернативними. Всі кандидати представляли єдиний «блок комуністів і безпартійних», їх висували по одному на виборчу дільницю. За звітами вищестоячих партійних інстанцій в 1947 році у виборах брало участь 99,97% громадян країни; з них 98,92% голосували за «блок комуністів і безпартійних».
Зараз термін широко застосовується при характеристиці осіб, які займають виборні посади, або є кандидатами на такі посади, які не є висуванцями партій або членами партійних фракцій (позапартійний депутат, безпартійний кандидат в президенти).
Слова безпартійний та позапартійний мають подібні значення, проте можуть уживатися у дещо відмінних контекстах. Так, у Словнику української мови безпартійний тлумачиться як той, "який не належить до якоїсь партії, не є членом партії", або "який не відбиває поглядів жодної партії"[1], а позапартійний є таким, "який існує поза партією, не пов'язаний з нею, не виражає інтересів якої-небудь партії". Разом з тим, прикметник позапартійний може вживатися у значенні безпартійний, тобто "який не є членом партії; який не має відношення до партії"[2]. Абстрактними іменниками до цих слів є відповідно безпартійність та позапартійність. Наприклад, у Статті 6 Закону України про Службу безпеки України йдеться про позапартійність СБУ, що визначається як недопущення її використання в партійних інтересах, заборона на діяльність партій в СБУ, зупинення членства її співробітників у партіях, рухах та інших громадських об'єднаннях за винятком профспілок[3].
Поняттю позапартійності іноді протиставляється поняття понадпартійності як примату правди над партійними інтересами[4]. Саме так його вживає Леся Українка у "Замітках з по[воду] ст[атті] «Етика і політика» <Ціна поступу>": "Тут говоримо з погляду не понадпартійної всепрощаючої або всепроклинаючої моралі, а з погляду межипартійного, морального поступу" (с. 482)[5]. І далі в цьому ж творі цитує д. Ганкевича "і, обернувшись до неї, сказав: «іди і більше не гріши» — цим він дав «грішниці» ідеал для її «партійної моралі», перша частина цитати це — мораль понадпартійна, а відомо «хто без гріха, нехай кине камінь» — межипартійна. Таке моє профанське розуміння цього євангельського епізоду." (с. 487)[5].