Боксерське повстання
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Боксе́рське повста́ння, або Їхетуа́нське повста́ння (кит. трад. 義和團運動, спр. 义和团运动, піньїнь: Yìhétuán yùndòng, акад. Їхетуань юньдун; 1898—1901 рр.) — повстання проти іноземного втручання в економіку, внутрішню політику і релігійне життя Китаю, що досягло свого максимуму в останні роки правління династії Цін (1636—1912). Офіційно оголошене в листопаді 1898, на початку завдяки Дзаї, принцу Дуань, користувалося підтримкою з боку офіційної влади, було розгромлене коаліцією 8 держав. Головними аренами подій стали провінція Шаньдун (батьківщина Конфуція та місце активного проникнення німецьких колоніалістів, див. Ціндао) та Пекін.
Коротка інформація Боксерське повстання, Дата: ...
Боксерське повстання | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
Сторони | |||||||
Альянс восьми держав |
| ||||||
Лідери | |||||||
|
| ||||||
Сили | |||||||
Експедиція Сеймура: 2,100–2,188[1] Експедиція Ґазелі: 18,000[1] Експедиція допомоги Китаю: 2,500[2] Россійська армія в Маньчжурії: 100,000[3]–200,000[4] |
100,000–300,000 Боксерів та червоних ліхтарів 100,000 імперських військ[5] |
Закрити
Завершилося підписанням 7 вересня 1901 «Завершального (або „Боксерського“) протоколу».