Вітовт
Великий князь Литовський / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Вітовт Великий?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ві́товт, або Вито́вт (лит. Vytautas Didysis; 1350(1350) — 27 жовтня 1430[3]) — великий князь литовський, руський і жемайтський (1392—1430)[3], князь городенський (1370—1382, 1383—1430)[3]; князь луцький (1387—1430), титулярний король гуситів у 1422—1427 (обраний на Чаславському сеймі 1422 року). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя і троцького володаря Кейстута, онук Гедиміна[3]. Небіж великого князя литовського Ольгерда, двоюрідний брат польського короля Ягайла. Охрещений тричі: за католицьким (1382), православним (1384) і знову католицьким (1386) обрядами[3].
Вітовт | ||
| ||
---|---|---|
1392 — 1430 | ||
Попередник: | Ягайло | |
Наступник: | Свидригайло | |
Народження: |
1350[1] Senieji Trakaid, Тракайський район, Литва | |
Смерть: |
27 жовтня 1430 Вільнюс, Велике князівство Литовське | |
Поховання: | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) | |
Релігія: | християнство і язичництво | |
Рід: | Гедиміновичі | |
Батько: | Кейстут[1][2] | |
Мати: | Бірута[1] | |
Шлюб: | Анна Литовська і Юліана Іванівна Гольшанська | |
Діти: | Софія Вітовтівна | |
Упродовж перших десяти років князювання в Городно воював із литовськими князями і Ягайлом за батьківський спадок. Після Кревської унії (1385) очолив рух за політичну самостійність Великого князівства Литовського[3]. Став його правителем за компромісною Острівською угодою (1392). Перетворив Литву на найбільшу державу пізньосередньовічної Європи[3]. Проявив себе сміливим і жорстким реформатором[3]: вдався до централізації управління, зміцнив боярство, розвинув торгівлю й міщанський стан, створив литовську грошову систему, сприяв заселенню й освоєнню українських земель[3]. У зовнішній політиці маневрував між Польщею, Тевтонським орденом, Московією, Золотою Ордою і Римом. Здійснив успішні походи на ординську Донщину, Приазов'я і Крим (1397), а також на чорноморське узбережжя біля гирл Дніпра і Південного Бугу (1398). Добився від хана Тохтамиша визнання прав на володіння українським степом (1398). Зазнав розгромної поразки на Ворсклі (1399), внаслідок чого потрапив під залежність від Польщі. Протидіяв Московії на сході, продовжуючи політику об'єднання руських земель: приєднав Смоленськ (1404) і Верховські князівства, поширив свій вплив на Рязань, Псков і Новгород[3]. Брав участь у переможній Грюнвальдській битві (1410) проти Ордену. Уклав із Ягайлом Городельську унію (1413), яка задекларувала повторне об'єднання Польщі й Литви[3]. Підтримував зв'язки із чеськими гуситами, надаючи їм допомогу[3]. Був одним з ініціаторів церковної унії між католиками та православними (1418)[3]. Безрезультатно намагався стати королем Литви (1398, 1429)[3]. Помер у Троках, так і не завершивши більшості важливих починань. У литовській історичній традиції сприймається як національний герой. Прізвисько — Вели́кий (лит. Didysis, за найбільше розширення Литви).