Гольшанська Юліана Іванівна
велика княгиня литовська, дружина Вітовта / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Юліана (Уляна) Гольшанська (пол. Julianna Holszańska, лит. Julijona Alšėniškė) — донька литовського за походженням православного князя, київського намісника Івана Ольгимонтовича від смоленської княжни Агрипини Святославівни. Мала братів Андрія, Михайла, Семена й Олександра.
Гольшанська Юліана Іванівна | |
---|---|
Померла | бл. 1433[1] |
Рід | Гольшанські |
Батько | Іван Ольгимонтович |
Матір | Агрипина Святославівна |
Чоловік | Іван Карачевський, Вітовт |
велика княгиня | |
13 листопада 1418 — 27 жовтня 1430 |
Першим шлюбом була за кн. Іваном Карачевським[lower-alpha 1]. Його, як зазначив німецький хроніст Йоганн фон Посільге, Вітовт нібито повелів обезголовити, щоб самим одружитись з Юліаною, своєю коханкою (amye). Правда це чи лишень плітки — достеменно невідомо[3][4].
31 липня 1418 померла Анна, дружина великого князя. Він сумував за нею «гірко, але недовго», і вже 13 листопада женився із Гольшанською[lower-alpha 2]. Оскільки господар доводився жінці родичем, віленський біскуп Пйотр Краковчик відмовився їх вінчати без папської диспенсації, натомість це зробив вроцлавський владика Ян Кропідло, що мав приязні стосунки з Кейстутовичем. Виходячи заміж, Вітовтова обраниця перейшла в католицтво, хоча й надалі залишилась прихильною до православ'я[lower-alpha 3]. Сама церемонія вінчання відбулась у Городні перед великим зібранням князів і панів, на неї також завітали король Польщі Ягайло та Ельжбета Грановська. Врешті-решт, на рубежі 1418–19 року посольство ВКЛ на чолі з Петром Вольфрамом навідалось до папи Мартина V і виклопотало диспенсацію на вже укладений матримоніальний союз[3][9][10][11][12].
Польський історик Ян Тенговський називає цей шлюб «чистою примхою» Вітовта. Ярослав Нікодем та Вільям Урбан вбачають радше політичний мотив: поріднення з Гольшанськими зміцнило його становище на руських землях ВКЛ, а син, що народився б від цього зв'язку, став би спадкоємцем віленського престола[9][13].
Подружнє життя, схоже, склалось гармонійно, однак дітей пара не мала[4]. На відміну від Анни нова велика княгиня не брала активної участі в політиці, звістки про неї уривчасті. Наприклад, в 1421 році посол короля Англії, мандрівник Жільбер де Лануа зустрівся з Вітовтом та Юліаною в Кам'янці, й дістав від жінки у дарунок золотий ланцюжок і велику татарську монету для носіння на шиї, як ознаку її двору[14]. Гольшанська і сама отримувала дари — від тевтонського магістра Пауля фон Русдорфа[15], а коли 1425–26 р. тяжко занедужала той на прохання мужа прислав їй ліки та лікаря на ймення Генрик (arczt meister Henrich)[16]. В 1429 вона стала членом Ордена Дракона[17]. Єдиним знаним її урядником був кн. Костянтин Іванович Прихабський Друцький[18].
1 квітня 1428 Вітовт записав дружині віно на м. Новогрудок, ряд навколишніх сіл і дворів[lower-alpha 4][20], а помираючи, згідно з оповіддю Яна Длугоша, доручив Ягайлові опікуватись нею. На похороні Юліана ри́дма голосила, повторюючи знов і знов, що лишилась сиротою[11]. Під час династичної війни між Сигізмундом й Свидригайлом останній повелів уморити вдовицю всупереч обіцянці боронити її[1].
Згідно з Теодором Нарбутом, Гольшанська нібито померла 1448 р. в селі Дубровиця біля Львова на 70 віці життя й була похована у віленськім костелі св. Анни[21]. Сучасні ж дослідники відкидають ці звістки як недостовірні[4].