Данило Апостол
гетьман Лівобережної України (1727-34) / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Данило Апостол?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Дани́ло Апо́стол (нар. 4 (14) грудня 1654(16541214)[4] — 17 (29) січня 1734[4]) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727–1734). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі обіймав посаду миргородського полковника (1682–1686, 1693–1727)[4]. Учасник азовсько-дніпровських походів 1695–1696 року, організованих Московією до османських володінь у Північному Причорномор'ї. 1696 року розбив на річці Ворсклі кримського хана Селіма І та прокримського гетьмана Петрика[4]. Брав участь у Північній війні 1700–1721 років проти Швеції. 1701 року призначений наказним гетьманом, водив козаків до Ліфляндії, відзначився у битві під Ераствером. 1704 року делегований Петром І на чолі 3-тисячного корпусу козаків на допомогу королю Речі Посполитої Августу II. 1705 року брав участь у битві під Варшавою, але через сварку із московським командуванням самовільно повернувся в Україну[4]. 28 жовтня 1708 року підтримав союз гетьмана Івана Мазепи з Карлом ХІІ проти Москви, але 21 листопада перейшов на бік царя Петра І[4]. Зберіг за собою полковницький уряд і маєтності. Командував козаками в ранзі наказного гетьмана в Прутському поході 1711 року та Перському поході 1722 року. Втратив око в боях під Дербентом. 1723 року був серед підписантів Коломацьких чолобитних до Петра І з проханням ліквідації Малоросійської колегії та відновлення козацьких прав і вольностей[4]. Через це 1724 року арештований за наказом царя і ув'язнений у Петропавлівській фортеці[4]. Звільнений після смерті Петра І, але рік пробув під вартою в Санкт-Петербурзі. 1 (12) жовтня 1727 року обраний гетьманом на старшинській раді[4]. У відповідь на чолобитну російському царю Петру ІІ з проханням розширити автономію Війська Запорозького, отримав від нього «Рішительні пункти», що обмежували козацьке самоврядування. Керував країною під наглядом російського резидента[4]. Провів адміністративну, судову і земельну реформи. Помер 1734 року у Великих Сорочинцях. Похований у збудованій ним Спасо-Преображенській церкві.
Данило Апостол | |||
| |||
---|---|---|---|
1727 — 1734 | |||
Монарх: | Петро II Анна Іванівна | ||
Попередник: | Павло Полуботок | ||
Наступник: | Кирило Розумовський | ||
| |||
1683 — 1727 | |||
Попередник: | Іван Дуб'яга | ||
Наступник: | Павло Апостол | ||
Народження: |
4 (14) грудня 1654[1] або 4 (14) грудня 1658[2] Сорочинці, Миргородський полк, Гетьманщина | ||
Смерть: |
17 (28) січня 1734[1][2][3] Сорочинці, Миргородський полк, Гетьманщина | ||
Причина смерті: | кардіоплегія | ||
Країна: | Річ Посполита | ||
Освіта: | Києво-Могилянська академія | ||
Рід: | Апостоли | ||
Батько: | Апостол Павло Охрімович | ||
Шлюб: | Уляна Іскрицька | ||
Діти: | Петро Апостол, Горленко Марія Данилівнаd, Апостол Павло Данилович і Жураківська Ганна Данилівнаd | ||
Нагороди: | |||
Роботи у Вікіджерелах |