Друга грецька республіка
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Друга Грецька Республіка (грец. Βʹ Ελληνική Δημοκρατία) — період історії сучасної Греції, щорозпочався із поваленням 1924 року «коронованої республіки» грецьких монархів з данійської династії Глюксбургів та завершився 1935 року в результаті військового перевороту, який відновив монархію.
Ἑλληνικὴ Δημοκρατία Грецька Республіка | |||||
| |||||
| |||||
Столиця | Афіни | ||||
Мови | грецька мова | ||||
Релігії | грецька православна церква | ||||
Форма правління | парламентська республіка | ||||
президент | |||||
- 1924-1929 | Павлос Кунтуріотіс | ||||
- 1929-1935 | Александрос Заїміс | ||||
Історія | |||||
- Засновано | 25 березня 1924 | ||||
- Ліквідовано | 3 листопада 1935 | ||||
Валюта | грецька драхма | ||||
|
Друга Грецька Республіка була проголошена 25 березня 1924 року після поразки Греції у війні з Туреччиною в Малій Азії, яка широко критикувалась роялістським урядом. Під час свого короткого існування Друга республіка виявилася нестійкою. Грецьке суспільство залишалось розколотим з часів, так званої, Національної схизми — протистоянн між прореспубліканцями, прихильниками Елефтеріоса Венізелоса, і монархістами, представленими Народною партією, яка відмовилася визнавати легітимність республіки.
Розкол у суспільстві поширився і на культурні та соціальні питання, такі як розбіжності з приводу використання грецької мови (питання дімотіки та катаревуси) та навіть архітектурних стилів. До цієї поляризації у суспільстві була додана дестабілізуюча участь військових у політиці, в результаті якої відбулась низка переворотів та спроб переворотів. Економіка перебувала у стані руїни після десятиліття війни і не змогла підтримати майже 1,5 мільйона біженців, що переселились до Греції із Анатолії в ході греко-турецького обміну населенням. Незважаючи на зусилля реформістського уряду Елефтеріоса Венізелоса у 1928—1932 роках, Велика депресія мала катастрофічні наслідки на економіку Греції. Перемога на виборах Народної партії в 1933 році і два невдалі перевороти венізелістів зрештою проклали шлях до поновлення на престолі короля Георга II.