Емпіричний доказ
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Емпіричний доказ — це інформація, отримана за допомогою органів чуття, зокрема, шляхом спостереження та фіксування закономірностей та поведінки шляхом експериментів.[1] Термін походить від грецького слова «досвід» — ἐμπειρία (empeiría).
Після Іммануїла Канта у філософії прийнято називати знання, здобуті апостеріорними знаннями (на противагу апріорним знанням).