Еміграція євреїв з мусульманських країн
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вихід євреїв із мусульманських (переважно арабських) країн — масова еміграція євреїв із арабських та інших мусульманських країн у ході XX століття. Репатріація євреїв Близького Сходу та Північної Африки в Країну Ізраїлю почалася ще наприкінці XIX століття і стала масовою після утворення Держави Ізраїль та Війни Ізраїлю за незалежність (1948). Міграцію також підштовхнули масові єврейські погроми 1940-х років у великих арабських містах (у Багдаді, Каїрі, Адені, Триполі, Манамі[en], Алеппо та інших містах).
У період з 1948 до початку 1970-х років з арабських країн емігрували добровільно, бігли або були вигнані від 800 тис. до 1 млн арабських євреїв. З них 260 тис. прибули в Ізраїль в період 1948—1951 років, і ще 600 тис. до 1972[1][2] Ліван був єдиною арабською країною, єврейське населення якої після 1948 збільшилося, оскільки він був проміжним пунктом на шляху єврейської міграції до Ізраїлю[3]. Однак до 1970-х років у результаті громадянської війни в Лівані єврейське населення цієї країни також суттєво поменшало. До 2002 року вихідці з арабських країн та їхні нащадки становили 41 % населення Ізраїлю[4].