Кімерійці
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кімері́йці, також Кіммерійці[1] (грец. Κιμμέριοι, Kimmérioi; лат. Cimmerii) — загальна назва іраномовних кочових племен, які у ІХ—VII ст. до н. е. проживали на території Північного Причорномор'я (півдня України). Це найдревніший народ, який проживав на теренах сучасної України, назва якого була задокументована та збереглася до наших часів.[2] Більша частина в VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів[3]. Менша частина осіла в Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя[4][5], і стала відомою як таври[3], що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі)[3]. Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову[5][4]. Разом з гетами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[6].
Кімерійці | |
---|---|
Нимрудський рельєф із зображенням кімерійських воїнів | |
Ареал | Північне Причорномор'я, Південь України, Північний Кавказ, Кубань |