Леся Українка
українська письменниця, перекладачка, фольклористка та культурна діячка / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Леся Українка?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я — Лари́са Петрі́вна Ко́сач, у шлюбі Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871(18710225), Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія[5] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[6].
Леся Українка | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Лариса Петрівна Косач | |||
Псевдонім | Леся Українка | |||
Народилася |
13 (25) лютого 1871[1] Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія | |||
Померла |
1 серпня 1913(1913-08-01)[1][2][…] (42 роки) Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія) ·туберкульоз кісток і суглобів | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | Російська імперія | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | поетеса, драматург, публіцистка, прозаїк | |||
Сфера роботи | поезія | |||
Alma mater | Київська Рисувальна школа | |||
Мова творів | українська, російська[3], французька[4] | |||
Роки активності | 1884–1913 | |||
Жанр | драматична поема, вірш | |||
Magnum opus | «Лісова пісня»[джерело?] | |||
Рід | Косачі | |||
Батько | Петро Косач | |||
Мати | Олена Пчілка | |||
Брати, сестри | Косач-Шимановська Оксана Петрівна, Косач-Борисова Ізидора Петрівна, Косач-Кривинюк Ольга Петрівна, Косач Михайло Петрович і Косач Микола Петрович | |||
У шлюбі з | Климент Квітка | |||
Автограф | ||||
| ||||
Леся Українка у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).