Лінгва франка
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Лі́нгва фра́нка (італ. lingua franca — мова франків) — це мова, яка є засобом міжетнічного спілкування. Термін, що спочатку використовувався арабами й означав будь-яку мову, похідну від латини, особливо італійську. Араби називали всіх жителів Західної Європи франками. З часом термін набув вищевказаного значення. Інакша назва — подорожня або автомобільна, транспортна мова.
В соціолінгвістиці терміном «лінгва франка» позначають будь-який усний допоміжний засіб міжетнічного спілкування. Ним може бути мова одного з народів регіону (наприклад, «торгові» мови у західній Африці — хауса, бамана), нейтральна мова, що не є рідною для жодного з учасників спілкування (суахілі у Східній Африці), або піджини на базі місцевої чи європейської мови. Розширення сфери вжитку лінгва франка може призвести до перетворення її на койне.
У минулому роль лінгва франка виконували, зокрема, шумерська мова, потім аккадська в Месопотамії, грецька койне у східному Середземномор'ї та елліністичних державах, потім (і деякий час паралельно) латина, що пов'язувала середньовічну Європу аж до сучасності, і, нарешті, сучасна французька в дипломатичних колах або німецька в 19-20 століттях, особливо в економічних сферах Центральної та Східної Європи.
Лінгва франка часто помилково називають креольською мовою. Насправді це була змішана мова, яку вивчали й використовували переважно в комерційних і дипломатичних контактах, але вона не була рідною для спільноти. Як пише професор Вітольд Манчак (пол. Witold Mańczak): "Важливо підкреслити фундаментальну різницю між креольськими мовами та лінгва франка: креольські мови є рідними мовами певного населення, тоді як лінгва франка не є такою[1].