Неокласична економіка
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Неокласична економічна теорія (англ. Neoclassical economics) — це підхід до економіки, згідно з яким виробництво, споживання та оцінка (ціноутворення) товарів та послуг керуються відомою моделлю попиту та пропозиції[1]. Відповідно до цього напряму думки, цінність товару (матеріального або послуги) визначається шляхом гіпотетичної максимізації корисності приватними особами з обмеженим доходом та прибутками фірм, які стикаються з виробничими витратами та використовують доступну інформацію та фактори виробництва, відповідно до теорії раціонального вибору.
Неокласична економіка | |
Підтримується Вікіпроєктом | Rethinking Economicsd |
---|
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2013) |
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2019) |
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (червень 2013) |
Неокласична економіка домінувала у мікроекономіці й разом з кейнсіанською економікою сформувала неокласичний синтез, який домінував у мейнстрімній економіці, як неокейнсіанська економіка, з 1950-х до 1970-х років. Вона конкурувала з новою кейнсіанською економікою як новою класичною макроекономікою в поясненні макроекономічних явищ з 1970-х до 1990-х років, коли було визнано, що вона стала частиною нового неокласичного синтезу поряд з новим кейнсіанством.
Неокласична економіка отримала багато критики, зокрема зі сторони Австрійської школи економіки.
Згідно з неокласичною економікою:
- непередбачені зміни рівня цін здатні викликати макроекономічну нестабільність тільки в короткостроковому періоді;
- у довгостроковому періоді економіка завжди зберігає стабільність при виробництві внутрішнього продукту, що забезпечує повну зайнятість ресурсів внаслідок гнучкості цін і заробітної плати.
Теорія адаптивних очікувань (англ. Adaptive expectations theory) — неокласична теорія, згідно з якою, люди, в очікуванні майбутніх змін, керуються подіями минулого і сьогодення і змінюють свої очікування у міру того, як розгортаються фактичні події. Наприклад, якщо інфляція була високою, люди очікують, що вона буде високою і надалі.
Теорія раціональних очікувань (англ. Rational expectations theory) — неокласична теорія Дж. Ф. Мута, згідно з якою фірми й домогосподарства чекають, що кредитно-грошова і фіскальна політика держави, зробить певний вплив на економіку, і, керуючись власною вигодою, роблять дії, що роблять цю політику неефективною.