Ніхром
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ніхро́м — загальна назва прецизійних жаротривких хромо-нікелевих сплавів, а також потрійних хром-нікель-залізних сплавів з однофазною структурою твердого розчину з додаванням марганцю, кремнію та алюмінію. Такі сплави містять 65…85 % нікелю (Ni), 15…20 % хрому (Cr), до 20 % заліза (Fe) і низьку кількість вуглецю (C) (приблизно до 0,05 %)[1]. Назва сплаву походить від частин (виділено) слів «НІкель» та «ХРОМ».
Сплави характеризуються великим питомим електричним опором, є стійкими до корозії, пластичні. Завдяки цим властивостям використовуються для виготовлення нагрівачів, чохлів термопар, пічної арматури. Також ніхром використовується як жаростійкий і хімічно стійкий сплав для роботи в певних агресивних середовищах, з ніхрому виготовляють деталі, що працюють при високій температурі, резисторні елементи, реостати. Сплав застосовується як підшар для жаростійкого покриття при газотермічному напиленні.
Перший ніхромовий сплав створено у США в 1905 році А. Маршем[en] (англ. Albert Leroy Marsh, 1877—1944), на який у 1906 він отримав патент[2]. Ліцензію на використання патенту було продано фірмі «Hoskins Manufacturing»[3], котра першою освоїла виробництво тостерів з електричним нагрівним елементом з цього сплаву.
Основні марки сплаву — Х20Н80, Х15Н60, ХН70Ю[4].