Пандемія коронавірусної хвороби 2019
епідемія / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Пандемія коронавірусної хвороби 2019?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Пандемія коронавірусної хвороби 2019 спричинена SARS-CoV-2. Спалах захворювання розпочався у грудні 2019 року у м. Ухань, Хубей, КНР, та визнаний ВООЗ пандемією 11 березня 2020 року[2]. 5 травня 2023 року ВООЗ повідомила, що коронавірусна хвороба 2019 більше не є глобальною надзвичайною ситуацією в області суспільного здоров'я міжнародного значення[3], але продовжила вважати, що пандемія ще не закінчилася. Комітет з перегляду ММСП-2005, який буде створено, розробить довгострокові постійні рекомендації для країн щодо того, як на постійній основі боротися з коронавірусною хворобою 2019.[4]. За час пандемії по світу захворіло 687,69 млн людей. Понад 6,8 млн померли. Одужали 660 млн[5].
| |
Карта загальної кількості підтверджених випадків зараження
100,000+ випадків
10,000-99,999 випадків
1,000–9,999 випадків
100–999 випадків
10–99 випадків
1–9 випадків
Немає випадків інфікування або немає даних | |
Хвороба | COVID-19 |
---|---|
Вірус | SARS-CoV-2 |
Місце | Світ |
Перший випадок |
Ухань 30°37′11″ пн. ш. 114°15′28″ сх. д. |
Дата |
Перший випадок інфікування: 17 листопада 2019 Надзвичайна ситуація в області суспільного здоров'я міжнародного значення: 30 січня 2020 – 5 травня 2023 (3 роки, 3 місяці та 5 днів) Оголошено пандемію: 11 березня 2020 (4 роки, 2 місяці, 10 днів) |
Походження | Ухань, Хубей, КНР |
Підтверджені випадки | 249 541 892[1] |
Одужало | [1] |
Смертей |
5 044 839[1] |
Територій |
192[1] |
13 липня 2020 року глава Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Адан Гебрейесус назвав чотири основні сценарії поширення коронавірусу в різних регіонах світу: перший сценарій реалізувався в країнах, які були попереджені та обізнані про спалах хвороби — в результаті їм вдалося уникнути великих спалахів (деякі країни Південно-Східної Азії, Карибського басейну, Африки та Тихоокеанського регіону), другий сценарій спостерігався в багатьох країнах Європи (масштабні спалахи захворювання, проте їх вдалося взяти під контроль завдяки сильному керівництву), третій сценарій розвертався в країнах, яким вдалося подолати перший пік спалаху хвороби, проте вони послабили обмеження і тепер змушені боротися з новою хвилею захворювання (глава ВООЗ не навів приклади), четвертий сценарій — фаза інтенсивної передачі інфекції (Америка, Південна Азія і кілька країн Африки)[6].
Вірус передається переважно під час близьких контактів і повітряно-крапельно, коли людина кашляє або чхає[7][8][9]. Людина може заразитися, доторкнувшись до зараженої поверхні (дверної ручки, стола), а потім до обличчя (очі, ніс, рот)[7][9]. Найбільш заразною є людина із симптомами, але можливе й зараження від людини без симптомів[9]. Проміжок часу між моментом зараження і появою перших симптомів, як правило, складає 5 днів, але може бути від 2 до 14 днів[10][11]. Серед поширених симптомів — гарячка, кашель, задишка[10]. Ускладнення можуть включати запалення легень і гострий респіраторний дистрес-синдром[12].
На початку 2020 року проти хвороби не існувало вакцини та специфічних противірусних препаратів[7]. Первинне лікування — симптоматичне й підтримувальне[13]. Важливими для профілактики є миття рук із милом, прикривання рота при кашлі, соціальне дистанціювання, а також нагляд і самоізоляція для людей, що підозрюють зараження[7][14].
Заходи із запобігання поширення вірусу включають обмеження подорожей[en], карантин, комендантська година, контроль ризику на робочому місці, відтермінування або скасування подій, закриття деяких об'єктів. Серед інших заходів: сувора ізоляція у Хубеї[en], національний або регіональний карантин в інших країнах, комендантська година в КНР[15] і Південній Кореї[16][17][18], закриття кордонів та обмеження в'їзду пасажирів[19][20], перевірка в аеропортах та вокзалах, заборона на виїзд пасажирів[21][22][23][24]. Усі навчальні заклади закрили на національному або місцевому рівні в понад 124 країнах, що вплинуло на понад 1,2 млрд студентів[25].
Із кінця 2020-початку 2021 року почалася масова вакцинація населення.
Станом на серпень 2021 року частина країн Заходу вакцинувала більшість своїх жителів. Так ЄС вакцинував 70 % населення, Ізраїль 85 %, Сейшельські острови 80 %, США — більше половини[26].
Пандемія призвела до серйозних глобальних соціально-економічних наслідків[27], відтермінування чи скасування спортивних, релігійних та культурних подій[28] та поширення побоювань дефіциту постачань різних товарів та продуктів, що в певних регіонах спричинили панічні покупки[29][30]. Дезінформація та теорії змови про вірус поширювались інтернетом[31][32]. У низці країн спалахнули протести та спостерігалися випадки ксенофобії і расизму[en] проти китайців та інших жителів Східної та Південно-Східної Азії[33].