Пасифлора
рід рослин / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Пасифлора?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Пасифлора, або страстоцвіт, також годиннички[1], мучениця[2] (Passiflora) — рід декоративних багаторічних трав'янистих ліан із повзучим, з вусиками, стеблом, яке сягає 10 м завдовжки. Листки прості, на довгих черешках, глибоко трироздільні, завдовжки 6–18 см і завширшки 8–20 см, з обох сторін на жилках, слабко запушені. Квітки поодинокі, на довгих квітконосах, правильні, з подвійною оцвітиною, діаметром 7–9 см. П'ять ланцетних чашолистків мають на верхівках шипуваті вирости. Віночок складається з 5 вільних пелюсток і «корони» з двома кільцями ниткоподібних торочок. Плід — їстівна ягода яйцеподібної форми, зелено-жовтого кольору, кисло-солодка на смак, яка після дозрівання опадає.
Пасифлора | |
---|---|
Квітка пасифлори | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
Родина: | Пасифлорові (Passifloraceae) |
Підродина: | Passifloroideae |
Триба: | Passifloreae |
Рід: | Пасифлора (Passiflora) L. |
Вікісховище: Passiflora |
Пасифлора (від латинського «passio» — страждання і «flos» — квітка) отримала свою назву завдяки багатій уяві іспанських місіонерів. Вони вирішили, що будова квітки пасифлори є ідеальним наочним посібником для демонстрації різних елементів Страстей Христових індіанцям. Віночок символізує терновий вінець, стовпчики — цвяхи, п'ять тичинок — рани Христові.
Пасифлори розмножуються вегетативно. Наприклад, Passiflora caerulea, Passiflora cincinnata, Passiflora incarnata, Passiflora suberosa утворюють багато відростків зі сплячих бруньок біля основи стебла прямо біля головного кореня. Зміцнілі молоді рослини самостійно укорінюються та продовжують далі самостійно живитися й розвиватися.
Основними шкідниками пасифлор є павутинний кліщ, білокрилка та слимаки. Якщо листя стало зморщуватися, сипатися, на нижньому боці листків на верхівках пагонів в основі молодих гілок є тоненька павутинка — це павутинний кліщ. Його найкраще знищує філоверм.
Пасифлора блакитна (Passiflora caerulea) — ліана з перистим, глибоко розсіченим листям, на стеблах є прості, не розгалужені вусики, розташовані в пазухах листя, яке помагають ліані самій пнутися по опорі. Квітки поодинокі, до 10 см діаметром, мають легкий аромат. Плід — оранжева ягода яйцеподібної форми, до 6 см завдовжки.
Пасифлора трисмуга (Passiflora trifasciata) — ліана з ребристим стеблом і трилопатевим листям, на темному малюнку проходять сірувато-пурпурові смуги уздовж головних жилок, фіолетово-пурпурові зі зворотної сторони. Квітки жовтувато-білі до 4 см в діаметрі, плід — сиза округла ягода до 2,5 см діаметром.
Найбільш цінний садовий вид — маракуя, або пасифлора їстівна (Passiflora edulis) — з трав'янистим, частково здеревілим стеблом.
Другий садовий вид — пасифлора велетенська, або гранаділа (Passiflora quadrangularis) — представлений найбільшими рослинами з чотиригранним стеблом, листя округло-яйцеподібне, завдовжки 16–18 сантиметрів. Квітки діаметром до 8 сантиметрів, білі або червоні. Плоди бронзово-жовті, завдовжки до 25 сантиметрів. Через гіршу якість плодів культивується менше, ніж попередній вид.
Третій вид — пасифлора лавролиста (Passiflora laurifolia) — поширений в Китаї. Найчастіше зустрічається на присадибних ділянках на острові Хайнань. Тут вона цвіте і плодоносить весь рік, найбільший урожай дає з березня по листопад. Плоди жовтого кольору, завдовжки 7–12 сантиметрів, овальні, зі слабо вираженою ребристістю, за смаком поступаються пасифлорі їстівній. Вживають їх в їжу в сирому і вареному вигляді, а також згодовують тваринам. З інших садових видів слід зазначити пасифлору солодку, або язичкову (Passiflora ligularis), яка дає плоди високої якості.