Східний фронт (Перша світова війна)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Схі́дний фронт Пе́ршої світово́ї війни́ або Східноєвропе́йський теа́тр воє́нних дій Пе́ршої світово́ї війни́ (1914—1918) — воєнні дії, що проходили в роки Першої світової війни на території Східної Європи. У Російській імперії також мав назву Другої вітчизняної війни[4].
Східноєвропейський театр воєнних дій Першої світової війни | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Європейський театр, Перша світова війна | |||||||
За годинниковою стрілкою з лівого верхнього кута: Австро-угорська артилерійська обслуга 305-мм важкої гаубиці Škoda 305, зимова битва в Карпатах, (зима 1914-1915); німці в Києві, березень 1918; російський пре-дредноут «Слава» тоне в битві за Моонзундські острові, 17 жовтня 1917; російська піхота на стройовому огляді, 1914; румунська піхота, озброєна гвинтівками Mannlicher M1893 на заняттях з вогневої підготовки. Румунія в Першій світовій війні | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Антанта: Російська імперія (1914–17) Румунське королівство (з 1916) Російська республіка (1917) Російська РФСР (1917—1918) |
Четверний Союз: Німецька імперія Австро-Угорщина Османська імперія (з 1916) Болгарське царство (з 1915) | ||||||
Командувачі | |||||||
Микола II Микола Миколайович Михайло Алексєєв Олексій Брусилов Константин Презан Александру Авереску Олександр Керенський |
Пауль фон Гінденбург Еріх Людендорф Леопольд Баварський Франц Конрад фон Гецендорф Артур фон Штрауссенбург Фрідріх Австрійський Енвер-паша Никола Жеков Стефан Тошев | ||||||
Військові сили | |||||||
2 166 700 піхота 110 600 кавалерія 1 226 легких гармат 1 139 важких гармат (жовтень 1917) |
1 178 600 піхота 39 000 кавалерія 1 690 легких гармат 2 230 важких гармат (жовтень 1917)[1] | ||||||
Втрати | |||||||
від 600 000[2] до 1 860 000[3] вбито та померло він ран, 2 600 000 поранених, хворих та контужених, 2 650 000 полонених 200 000 вбитих, поранених та полонених |
800 000 вбитих, поранених та полонених 730 000 вбитих, 2 000 000 поранених, 2 000 000 полонених |
Театр воєнних дій охоплював колосальну територію на сході Європейського континенту й простягався від Балтійського до Чорного морів між Російською імперією та Румунським королівством з одного боку й Центральними країнами (Німецькою, Австро-угорською імперіями та Болгарським царством) — з іншого.
На першій стадії збройного конфлікту, російська імператорська армія, скориставшись тим, що левова частка імперської армії Німеччини зосередилась на Західному фронті для нанесення вирішального удару по бельгійській та французькій арміях, здійснила спробу вторгнутись до Східної Пруссії. Однак, німецькі війська вдалим маневром спромоглися спочатку зупинити наступ противника, а згодом і завдати росіянам поразки[5]. Водночас, на південному фланзі театру війни, австро-угорська армія не змогла протистояти російському наступу в Галичині та відступила[5].
З 1915 року ситуація кардинально змінилась. Перекинувши частину своїх боєздатних та обстріляних дивізій і корпусів із Заходу, німці у взаємодії з австро-угорським військом завдали росіянам потужного удару. Після розгрому російської армії в ході наступу під Горлицею, армії Троїстого союзу прорвали фронт оборони супротивника та, завдавши нищівної поразки, просунулися вглиб території Російської імперії на кілька сотень кілометрів[6].
У 1916 році Російська імперія здійснила спроби переломити хід воєнних дій на театрі на свою користь, але бої під Нарочю, під Барановичами та Мітавою значного успіху не мали. Єдиним успіхом російської армії став Брусиловський прорив[7], який у цілому не змінив ситуацію на фронті. В серпні 1916 року, натхненна вдалим проведенням цього наступу, у війну на боці Антанти вступила Румунія, але у швидкоплинній кампанії румунська армія була вщент розбита німецько-австрійським військами з півночі та болгарською армією з півдня й лише допомога царської Росії врятувала її від нищівного розгрому. Східний фронт розтягнувся аж до Чорного моря.
Лютнева революція в Росії призвела до краху самодержавства, цар Микола II був змушений відректись престолу. У країні проголошено республіку, до влади прийшов Тимчасовий уряд на чолі з О. Керенським. Проте, Російська республіка не відмовилась від своїх союзних зобов'язань і продовжила вести війну на всьому просторі Східного фронту. Влітку війська Керенського ініціювали стратегічний наступ у Галичині, але, наштовхнувшись на потужну оборону німецьких та австрійських військ, зупинились і згодом відступили.
Після жовтневого перевороту, коли в Росії за підтримки австро-німецького блоку до влади прийшли більшовики, бойові дії на Східному фронті припинилися. Більшовики уклали перемир'я із Центральними державами і почали готуватися до підписання сепаратного мирного договору. Румунія, виявившись в ізоляції, також була вимушена укласти перемир'я з Німеччиною та її союзниками та 7 травня 1918 року підписати з ними мир. 3 березня 1918 року між більшовиками і Центральними державами був заключений Берестейський мирний договір, що позбавляв Російську імперію величезних територій і перетворював її, фактично, у залежну від Німеччини державу.