Фізикальне обстеження
комплекс медичних діагностичних заходів, які проводить лікар з метою постановки діагнозу / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Фізикальне обстеження (також Медичне обстеження, Клінічне обстеження англ. physical examination, medical examination, clinical examination; походить від лат. physician — лікар) — огляд пацієнта лікарем на наявність будь-яких медичних ознак або симптомів захворювання. Це процес оцінки об'єктивних знахідок шляхом використання різних методів обстеження. Отриману інформацію необхідно ретельно інтегрувати з історією та патофізіологією пацієнта. Цей процес є таким, коли і пацієнт, і лікар розуміють, що їхня взаємодія має діагностичний і терапевтичний характер. Ретельно проведене фізикальне обстеження повинно дати 20 % даних, необхідних для діагностики та лікування пацієнта.
Ця стаття в процесі редагування користувачем Шкурба Андрій Вікторович певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Шкурба Андрій Вікторович (внесок, журнали) о 11:59 UTC (0 хвилин тому). |
Зазвичай він починається з вияснення анамнезу хвороби пацієнта, його життя до моменту огляду (анамнез життя — лат. anamnesis vitae) з подальшим оглядом із застосуванням лікарських методів (огляд, пальпація, перкусія, аускультація тощо) на основі виявлених скарг хворого. Це допомагає встановити діагноз та розробити план лікування. Виявлені дані заносяться до історії хвороби чи амбулаторної медичної картки. Є частиною комплексу медичної діагностики.
Навколишнє середовище впливає на якість фізичного обстеження, доцільно організувати тишу та приватність, затемнити приміщення, яке використовується для окремих частин обстеження, створити комфорт для пацієнта та обстежувача.
Крім лікарняної палати та поліклінічного кабінету, медичний огляд може проводитися в інших місцях, де іноді важко забезпечити приватність і тишу. Найкращий доступний засіб для підготовки лікаря до фізичного обстеження — це висловити повагу та щиру зацікавленість у благополуччі пацієнта. Слід ввічливо звернутися до пацієнта та попросити виконати необхідні заходи обстеження, ця стратегія є набагато кращою, ніж наказові слова. Пацієнти повинні бути підготовлені до неприємних для них засобів обстеження.
Крім пояснень і заспокоєнь, під час обстеження не потрібно вести безперервну розмову з пацієнтом. Слі уникати збентеження пацієнта. Переконайтеся, що матеріал для драпірування використовується належним чином і що певні місця пацієнта не піддаються надмірній увазі оточуючих. Обстеження, яке раптово закінчується, може зменшити цінність стосунків між лікарем і пацієнтом, зруйнувати їхній терапевтичний зміст. Пацієнту може бути корисним короткий виклад відповідних результатів і може знадобитися запевнення щодо того, що було знайдено, а що ні.
Повне обстеження повинно проходити впорядковано з мінімальними необхідними змінами положення тіла пацієнта. З іншого боку, лікар має мати змогу переконатися в цілісності різних органів і систем за допомогою окремих досліджень. Наприклад, під час огляду голови та шиї лікар повинен ідентифікувати судинні, неврологічні, лімфатичні, скелетні та шкірні структури та пов'язати їх з їхніми частками в інших областях тіла. Навпаки, було б важко досліджувати всю судинну систему з подальшим повним неврологічним обстеженням та іншими системами органів по черзі. Під час огляду анатомічної області лікар має бути уважним до появи будь-якої аномалії та вивчити її морфологічні аспекти та клінічне значення.
Здійснення адекватного фізикального обстеження хворого є надважливим у клінічній практиці та вимагає за сучасних умов уточнення алгоритму свого клінічного осмислення задля проведення успішної діагностики та вивчення динаміки перебігу хвороб. Стандартизація діагностичних програм забезпечує порозуміння між лікарями всього світу. У таких програмах послідовно визначено здійснення всіх діагностичних заходів. Нині діагностичні стандарти клінічної медицини не є догмою і динамічно вдосконалюються. Проте стандарти створені вже для конкретних хвороб. І тому за відсутності у пацієнта діагнозу лікарю завжди доводиться спочатку визначитись із клінічною ситуацією саме на основі аналізу фізикальних даних, використовуючи методологію клінічного мислення. І саме тут проявляється невиправдані дії з цілковитого перенесення напрямку в діагностиці тільки на отримані дані лабораторно-інструментального обстеження. У сучасній клінічній медицині наявна негативна і загрозлива тенденція віддалення «захищеного» стандартами й широкодоступною високоінформативною лабораторно-інструментальною діагностикою лікаря від хворого. Проте надати правильний напрямок здійсненню лабораторно-інструментальної діагностики і за потреби першочерговій медичній допомозі можливо тільки на підставі правильного клінічного мислення відносно клініко-анамнестичних даних і, перш за все, результатів фізикального обстеження. І велика вага його в щоденному динамічному вивченні особливостей перебігу хвороби у конкретного пацієнта. Зважаючи на все це, важливо уникати втрати безпосереднього контакту між лікарем і хворим.
Телемедицина надає можливість швидко та якісно провести консультацію з потрібними для конкретного клінічного випадку вузькоспеціалізованими спеціалістами, коли вони знаходяться на віддаленні. Проте під час проведення такого телемедичного консиліуму віддалений консультант повністю залежить від наданої лікуючим лікарем інформації про хворого. Через недооцінку лікарем-клініцистом клініко-анамнестичних даних і невправне фізикальне обстеження хворого будуть знецінені здобутки та переваги науково-технічного поступу. Надати правильний напрямок здійсненню лабораторно-інструментальної діагностики і, за потреби, визначити першочергову медичну допомогу можна тільки на підставі аналізу клініко-анамнестичних даних і результатів проведення фізикального дослідження. Досягнення високої якості діагностики за умови великої кількості даних сучасних лабораторно-інструментальних методів припустиме тільки при неухильному виконанні настанови: «Якнайближче до хворої людини!»[1]. Ще одним тезисом фізикального обстеження став: «Ніде так швидко не виявляється талант Лікаря та ступінь його освіти, як у способі обстеження хворих»[2].
На етапах надання первинної, спеціалізованої (вторинної) й високоспеціалізованої (третинної) медичної допомоги фізикальне обстеження має певні відмінності та різну вагу значущості.