Хубілай
Великий хан Монгольської імперії й імператор династії Юань / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Хубілай?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Хубіла́й (монг. Qubilai, Хубилай; кит.: 忽必烈; піньїнь: Hūbìliè), храмове ім'я Шицзу (кит.: 世祖; піньїнь: Shìzǔ; 23 вересня 1216 — 18 лютого 1294) — монгольський державний і політичний діяч. Великий хан Монгольської імперії (1260–1294). Засновник і перший імператор монгольської династії Юань (1271–1294), що правила Китаєм. Представник роду Чингізидів. Син хана Толуя від караїтки Соркактані. Онук Чингісхана. На Заході відомий завдяки Марко Поло під іменем «Кублай-хан»; це ім'я вимовлялося також як «Кубілай», або «Кубла» (останнє стало особливо поширеним після поеми С. Т. Кольріджа «Кубла-хан»). Можливо, справжнє ім'я цієї людини — Кобила[6].
Хубілай ᠬᠦᠪᠢᠯᠠᠢ Хубилай | ||
| ||
---|---|---|
5 травня 1260 — 18 лютого 1294 року | ||
Попередник: | Мунке | |
Спадкоємець: | Оладжейту-Темур | |
| ||
18 грудня 1271 — 18 лютого 1294 року | ||
Спадкоємець: | Оладжейту-Темур | |
Народження: |
23 вересня 1215[1][2][3] Монгольська імперія | |
Смерть: |
18 лютого 1294[1][2][3] (78 років) Ханбалик, Юань[4] | |
Поховання: | Бурхан Халдун | |
Країна: | Юань | |
Рід: | Борджигін | |
Батько: | Толуй[5] | |
Мати: | Соркактані | |
Шлюб: | Tëgülund, Chabid, Nambuid, Talahai khatund, Nuhand, Bayaujin Khatund, Khökhlun Khatand, Qoruchin Khatund і Sugedasid | |
Діти: | Dorjid, Zhenjind[5], Mangalad[5], Nomugand[5], Khökhechid[5], Ayachid[5], Auruyvcid[5], Kuokuochud[5], Togoond[5], Hutulu Temürd[5], Tamachid, Princess Jegukd[5], Yuelied[5], Wuluzhend[5], Yuelund[5], Wanzed, Nangjiazhend[5], Qoridaid, Asudaid[5], Bantud[5], Boyalund[5], Shirekid[5] і Shilind[5] | |
За правління великого хана Мунке керував кампанією проти китайської династії Сун. 1260 року, після смерті Мунке, захопив великоханський престол. Переніс столицю з Каракорум до міста Ханбалик, майбутнього Пекіна. 1271 року завоював центральний Китай і проголосив створення імператорської династії Юань. Посмертно надав титул Тайцзу своєму діду — Чингісхану. 1279 року остаточно знищив ворожу династію Сун і підкорив своїй владі весь Китай. у 1274 та 1281 роках здійснив безрезультатні походи на Японію. У 1292 році за його указом в Ханбалик і Шанду — зимовій та літній столицях — були засновані мусульманські медичні заклади: «Куан-хуей-си» («Імператорські мусульманські шпиталі») і «Тай-юань» («Імператорська академія медицини»). 1293 року ходив походом на острів Ява. Змусив Корею і Бірму стати васалами династії Юань. Помер від хвороби у Пекіні.
Похований у ханській гробниці в монгольських степах. Монгольське тронне ім'я — кага́н Сеце́н (монг. Sečen qaγan, Сэцэн хаан; кит.: 薛禅可汗; піньїнь: Xuēchán kèhán). Посмертне ім'я — Імпера́тор Веньу́ (кит.: 文武皇帝; піньїнь: Wénwǔ huángdì). Девізи правління — Чжунтун у 1260–1264 роках і Чжиюань у 1264–1294 роках.