Констанцій II
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Флавій Юлій Констанцій II (лат. Flavius Julius Constantius, грец. Kōnstantios та Κωνστάντιος, 7 серпня 317, Сірмій — 3 листопада 361, Мопсуестія, Кілікія) — син Костянтина Великого, імператор з 337 по 353 роки східної частини, по 361 рік — усієї Римської імперії.
Констанцій II лат. Flavius Julius Constantius | ||
| ||
---|---|---|
350 — 361 | ||
Попередник: | Констант | |
Наступник: | Юліан ІІ Відступник | |
| ||
| ||
| ||
| ||
Народження: |
7 серпня 317(0317-08-07)[1][2] або 13 серпня 317(0317-08-13)[3] Сірмій, Римська імперія | |
Смерть: |
3 листопада 361(0361-11-03)[1][4][…] (44 роки) Кілікія | |
Причина смерті: | гарячка | |
Країна: | Стародавній Рим і Візантійська імперія | |
Рід: | Династія Константина | |
Батько: | Костянтин Великий | |
Мати: | Фавста | |
Шлюб: | daughter of Julius Constantiusd, Євсебія і Фаустіна | |
Діти: | Констанція Максима | |
Мав спеціальні титули перемоги: Gothicus Maximus («Великий переможець Ґотський»), 332 р.; Persicus Maximus («великий переможець Персії»), Sarmaticus Maximus («великий переможець Сарматський»), 338 р.; Adiabenicus Maximus («великий переможець адіабенський»), 343 р.; Alamannicus Maximus («великий переможець алеманський»), 355 р.; Germanicus Maximus («великий переможець германський»), 358 р.
Його правління характеризувалося постійними війнами на кордонах проти Сасанідської імперії, германських народів, в придунав'ї та північному причорномор'ї з сарматськими та слов'янськими племенами. В той час внутрішня Римська імперія пройшла через неодноразові громадянські війни і узурпації, що завершилися поваленням Констанція як імператора його двоюрідним братом Юліаном. Його релігійна політика розпалювала внутрішні конфлікти, які тривали після його смерті.