Конституція Латвії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Конститу́ція Латві́йської Респу́бліки (латис. Latvijas Republikas Satversme) — основний закон Латвії. Прийнята 15 лютого 1922 року. Набула чинності 7 листопада 1922 року. Складена на основі Веймарської конституції Німеччини. Проголошувала Латвію демократичною республікою. Частково обмежена після перевороту 15 травня 1934 року. Де-факто втратила чинність внаслідок радянської окупації Латвії в 1940 році й була послідовно замінена конституціями Латвійської РСР 1940 і 1978 років. Частково відновлена після проголошення незалежності Латвії в 1990 році. Повністю відновлена й набула чинності 6 липня 1993 року. Написана латиською мовою. З поправками на 2007 рік містить 8 глав, розділених на 115 статей. Конституція Латвії є найстарішою чинною у Східній Європі і шостою з найстаріших функціонуючих республіканських конституцій у світі[1].