Радянська окупація Латвії (1940)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Радянська окупація Латвії в 1940 році — визнаний Європейським судом із прав людини, урядом Латвії,[1] Держдепартаментом США[2] та Європейським Союзом[3][4][5] термін на позначення військової окупації Латвійської Республіки Радянським Союзом відповідно до положень пакту Молотова — Ріббентропа, укладеного з нацистською Німеччиною у 1939 році.[6][7][8]
Коли з німецьким вторгненням у Польщу у вересні 1939 року почалася Друга світова війна, Латвія вже підпадала під сферу впливу СРСР за пактом Молотова — Ріббентропа і його секретним додатковим протоколом від серпня 1939.[9]
Унаслідок спричиненої Перебудовою переоцінки радянської історії СРСР у 1989 році засудив секретний протокол між нацистською Німеччиною і ним самим 1939 року, що призвів до вторгнення і окупації трьох країн Балтії, в тому числі Латвії.[10] Попри те, що Росія визнала в договорі з Литвою ще до розпаду Радянського Союзу негативний вплив останнього на суверенітет Литви, відносно Естонії чи Латвії ніякого такого російського визнання не існувало, і центральна влада СРСР до самого свого розпуску не визнавала окупації.
У липні 1989 року країна ступила на шлях відновлення своєї незалежності, а після розпаду СРСР у 1991 році суверенітет Латвії було відновлено у повній мірі. 22 серпня 1996 латвійський парламент ухвалив декларацію, в якій стверджувалося, що радянська окупація Латвії 1940 року була військовою окупацією і незаконним приєднанням.[11]